Отак жили ми всі в далекому й смачному дитинстві й їли макарони. Хтось їх любив, хтось не дуже. Я от не дуже. А потім, вже у дорослому (підлітковому) віці, звідкись з’явилося нове красиве слово – паста. І одразу якось і незрозуміло було – чи то просто слово нове з Європи прибилося, чи то справді страва інакша… Насправді все складніше, ніж може здатись на перший погляд.
Про пасту
Паста – це
загальна назва усіх видів макаронних виробів, які існують в Італії. Далі могла
б бути нудна історична довідка про походження назви, її значення і те де. Але
ні. Не хочу перевантажувати вас зайвою і, насправді, остаточно не визначною
інформацією. Одностайної думки вчених що до походження і назви пасти немає. З
усіх розрізнених позицій виділю лише те, що Марко Поло в Італію пасту з Китаю
не привозив – китайці та італійці споживають різні продукти. Значно більш
вірогідно, що до країни паста потрапила завдяки арабам. Хоча її походження не
має значення. Це продукт, який італійці змогли довести до досконалості й
опоетизувати його прозаїчність, а ця повага дозволяє внести пасту в список
національних надбань Італії.
Від китайської
локшини, українських галушок, пострадянських макарон та інших виробів з тіста,
які для приготування варять у великій кількості води (щоправда, деякі види
пасти лише запікають), паста відрізняється, насамперед, борошном. Воно
неодмінно повинно бути з твердих сортів пшениці (дурум). Наступна відмінність –
справжня паста завжди al dente – недоварена,
прямо кажучи. І це дуже добре. Бо організм засвоює максимум корисного з
борошна, а зайве виводить. І тому від пасти не товстіють. Ні, якщо ви зараз
побігли за третьою порцією карбонари – мушу розчарувати – від неї вагу таки
можна набрати. Тому якщо паста вам справді до смаку – обирайте овочеві соуси –
песто, арабьята, норма, а от з вершковими і м’ясними будьте обережні, бо зайві
кілограми не змусять себе чекати. І не переборщуйте з сиром – до 50 грамів на
порцію більш ніж досить.
Отже, головні
відмінності пасти від решти сімейства макаронних виробів:
- Тверді сорти пшениці
- Готовність al dente тобто «на зубок» - ледь недоварена всередині
- Соус – різноманіття вражає. Крім того, соус не виливають на пасту – її кладуть у посудину з соусом ще на плиті, щоб їх «подружити»: більшість видів пасти мають певні особливості форми лише для того, щоб вбирати певні види соусу
- Італійці ніколи не литимуть у воду для варіння пасти олію – лише додають сіль. Хороша паста не злипається, її не можна промивати (зіпсуєте смак), а от олія не дозволить пасті ввібрати соус.
Равіолі, лазанья,
тортільйоні, каннелоні і навіть ньйокки теж паста. Хоча все це далеко не просто
«макарони». Равіолі й тортільйоні – подібні на пельмені з різноманітними
начинками та формами (форма може диктувати кардинально іншу назву). Але це теж
паста саме через тісто з пшеницею твердих сортів. Каннелоні й лазанья – страви
теж з начинкою, але запечені. Іноді попередньо відварені. Ньйокки – це взагалі
щось на зразок наших галушок.
Тобто підсумувати
це все можна так. Паста – це вироби з борошна з твердих сортів пшениці та води
й, іноді, яєць або яєчних жовтків, які варять у воді, або запікають. Головна
деталь – паста завжди подається з соусом. І крапка.
Сподіваюсь, що
мені вдалось пояснити чому паста – це не просто макарони. Але чому східна локшина
не макарони?...
Далі буде.
Немає коментарів :
Дописати коментар