Привіт усім, хто зайшов на цю сторінку вперше, і тим, хто вже давно прочитав усі попередні дописи. Їжоботанік стає командою однодумців, а тому ми переїжджаємо сюди. Всі попередні дописи залишаються тут, бо вони інші, створені лише мною. Урочисто оголошую, що новий блог буде значно яскравішим, цікавішим і повним прекрасних фото! Дякую, що були зі мною, і сподіваюсь, що залишатиметесь і надалі вже з нами:) 

  Вже ввечері новий пост на http://foodnerdua.blogspot.com/

  Смачного!

Парк-пікнік. Зроби собі смачно!

  

  Минулої суботи мені вдалось відвідати Парк-пікнік, який проводився у рамках Велопарку. Зважаючи на те, що ми прийшли на місце проведення вже по завершенню всіх заходів Велопарку, то здалось, що він проходив у рамках парк-пікніку:)

 Попри все, велосипедистів було дуже багато, а тому й страви, запропоновані учасниками дійства були зручними для перекусів на ходу. Хоча реальної необхідності в цьому не було - організатори вдало розпланували простір, використавши зручне й водночас недороге рішення, а саме будівельні піддони. Виглядало стильно, сидіти було досить зручно, а для тих, хто може їсти лише за столом була окрема зона, розташована біля "м'ясної" частини простору.

  Загалом, простір Парк-пікніку був використаний доволі вдало: один бік солодке, інший - м'ясо, звісно, з поодинокими винятками. Чудово, що відомі заклади "змішалися" з маловідомими проектами, які існують, поки що, лише в соцмережах.

  Отже, на Парк-пікніку були представлені: гофри від Ла Фамілія, Тікі тай, якась міні пекарня, що не надто мене вразила, тому вибачте, не пам'ятаю назви, L`uft, Cup`n`Cake, "Ля торт", Green, Winehouse, Lastivka. Далі була неїстівна зона від Heyday та Watsons, а тоді знову їжа, а саме: Безіменні ребра та ковбаски гриль з бандерівською символікою, Корова кольорова та їх новий проект Лінивий Пес, Риба та бульба, Гамбург з м'ясом, зона від Sowa кафе, Альтернативна кава і, насамкінець, пекарня СамСмак.

  Дуже хочу звернути увагу на проекти, які, поки що, не мають власних закладів, а саме: Ля торт, Lastivka, Cup`n`Cake, СамСмак, Гамбург з м'ясом (у них скоро буде паб біля Палацу спорту "Україна"). Такі міні-проекти потребують вашої підтримки - деякі з них шедевральні, інші просто смачні, але усі їх засновники щиро вірять у свою справу і такі дійства, як Парк-пікнік, допомагають їм зміцнити цю віру, адже навіть найкращий інтернет-замовник не дає таких емоцій, такого натхнення і віри у себе.

  Підводжу підсумок: Парк-пікнік був крутим. Трошки мало яток, трошки забагато бургерів і капкейків, трошки дивний генеральний спонсор, як на свято вуличної їжі. Але ініціатива загалом класна. Подібних подій можна і треба проводити більше, адже де ще ти отримаєш змогу купити еклер просто з рук, які його випекли, послухати міні-лекцію про суперфуди від шефа Green і постояти в черзі на найкращі бургери у Львові, а потім вирішити, що ні, все ж найкращі у Blackwood`і:)

 Величезна подяка за фото Ярині Горинь

  А тепер оголошення. Їжоботанік тепер не просто мій блог, тепер нас більше:) Вже наступний допис з'явиться за новою адресою і з чудовими фото, над якими працюватимуть люди, що творять тепер команду:) МИ залишаємо назву ЇЖОБОТАНІК, ба більше - тепер це буде не лише назва блогу, але тсс... Про це згодом. Отже, слідкуйте за оновленнями і залишайтесь з нами - буде смачно і пізнавально!:)

   

Смачна Староєврейська. Нові пункти призначення

  Нові заклади у Львові з'являються як гриби після дощу - все для того, щоб нагодувати океан туристів, що росте з кожним роком. Але не усі заклади, що до смаку гостям міста, стають улюбленими для його жителів. Сьогодні хочу розповісти про три нові заклади "винної" вулички Львова - Староєврейської.

• Burger Joint

  Ця мода на бургери, чесно кажучи, починає дратувати. Буквально за кілька місяців вони захопили меню дуже багатьох закладів. Не впевнена, що така мода надовго, але вона є і нічого з цим не зробиш. У  Burger Joint тішить одне: бургери справді смачні.

  Загалом заклад мене втішив - світло, красиво, багато місця. Що надважливо - там, поки що, не надто людно - у Львові це, все ж таки, серйозний привілей. Обслуговування мені сподобалось - ненав'язливо і мило. Ще одна деталь - туалет - його теж можу лише похвалити - чисто, зручно, просторо.

  Що до меню. Це бургерна, тому бургери - основна страва і головна фішка. Круто, що готують їх на вугіллі. Я спробувала яловичий з грибами, і він виявився дуже смачним. Як бонус - принесли трошки салатику і фрі. На кожному столі є кетчуп і гірчиця, до них приносять соусник, що теж зручно. Єдиний нюанс - я замовила бургер medium просмаження, а мій був, швидше, well done. Врятувала наявність грибного соусу і гірчиці. Але якщо ви любите rare - раджу наголосити на цьому. Взагалі про ступінь просмаження питала офіціантка, і я впевнена, що моя плутанина - випадкова. Але все ж, будьте уважні. Крім бургера я ще відпила трохи лате з чашки мого супутника, але нічого видатного там не було - стандартна собі кава з молоком.

  Отже, загальні враження: красиво, в тренді, смачно. Ціни (як на мій студентський погляд) трохи вище середнього. Бургери від 50 грн. Порція для мене була якраз, але я хоч і дівчинка, проте, доволі таки ненажера. Тут мене нагодували повноцінно:) Важливо, що заклад не претендує на те, щоб стати дуже туристичним місцем - люди просто готують смачну їжу і створюють затишок.

• SOWA cafe

  О! В Сову я дійшла аж з третього разу. І така рада, що дійшла! Справді дуже красиво, затишно і смачно. В меню головну роль грають гофри, які у Львові хоч і є, і саме на Староєврейській, в Ла Фамілії, але мені їх було мало. Ну от мало і все. А у Сові їх так багато! Мені моя гофра з морозивом і малиновим соусом дуже сподобалась. Тері сказала, що в гофрі з лососем мало лосося і соусу, а Ярина мовчки з'їла шоколадну з морозивом.

   В Сові дуже красиво. Багато предметів інтер'єру з Ікеї, що багато кого тішить. Дуже світло і скрізь красивезні сови. Навіть в туалеті, який, до речі, дуже зручний і просторий.

   В меню, крім гофр, кілька супів, салатів та основних страв. Тішить, що крім кави-чаю є лимонади та безалкогольні коктейлі. Є непогані чилійські вина і пара українських.

  Загальне враження: дуже красиво, світло, тепло, свіжо. Насправді, щоб оцінити кухню Сови мені одної гофри не вистачило. І я обов'язково хочу спробувати лимонад. Але змусить мене повернутись туди саме інтер'єр. От мені там хочеться жити - так гарно і свіжо, що сиділа б і писала б щось, читала, говорила...Ціни середні: гофри від 29 грн, коктейлі від 25. Обслуговування було ну дуууже не нав'язливим, але я так люблю. Відвідувачів було не дуже багато, але досить, як на пообідній час будня.  І видалось мені, що Сова претендує стати місцем, де львів'яни і туристи змішаються і не буде зрозуміло хто є хто. Але такі заклади, на мій погляд, найкращі. Обов'язково піду туди ще!

• Теплий п'єц

   Не таке вже й свіже місце, десь про нього читала вже, але напишу і я.

  Перше враження у мене було неоднозначним - барна стійка за модою 90-х років з вітриною для тортиків і пляцків аж натякала - тут щось не те. Але ми пішли далі, поверхом нижче, у підвальний зал. Інтер'єр мене не вразив і не розчарував - старі кахлі, п'єци... Це все вказало на те, що чекають власники туристів, ой як чекають. Побільше старого красивого, менше роботи дизайнеру. Ну але то таке. Далі було меню. Я терпіти не можу меню з написаними кульковою ручкою цінами! Ну жлобство, інакше не назвеш - шоб не передруковувати замалюємо потім коректором. Ціни, до речі, коливаються дуже серйозно - від дешевих супчиків до дорогуватих основних страв. Але меню якесь не туристичне - назви звичайні, алкоголь теж простий - ніяких тобі львівських наливок абощо. Обслуговування уважне, але не занадто - кілька разів офіціант ігнорував наші погляди, а кричати на весь зал я, якось, не звикла. Туалет тіснуватий і не надто зручний, але дуже чистий. Супчик, який я спробувала був дешевим і непретензійним - ну нормально, але я можу й смачніше приготувати. Хоча, чи можна придиратись до супу, який коштує 15 грн? Не знаю.  Знаю, що в Теплий п'єц навряд чи піду ще, і не тому що разюче не сподобалось, а тому, що це категорично не мій формат закладу. Він видається привидом із дев'яностих. Особливо, дякуючи хлібу, по 60 (здається) копійок за шматочок. Давали б вже безкоштовно чи порцію на 2 - 3 гривні.

  Огляди, наведені вище, написані мною  внаслідок відвідин цих закладів. Я не хочу нав'язати комусь свою думку про них - просто нотую власні враження. Буду рада, якщо Вам сподобається те ж, що сподобалось мені:)

Погані звички хороших людей, які люблять смачну їжу

  Нині дуже модно бути здоровим - тренажерний зал, білкові коктейлі, фреші і суперфуди. Також популярним є рух фуді - людей, які готують, тестують нові заклади свого міста і так , обоже, фотографують їжу для інстаграму. Але серед цього прекрасного потоку людей, що турбуються про те, що у них в тарілці є багато неуків, які популяризують свої шкідливі кулінарні звички. Саме так. Шкідливі кулінарні звички. Нижче перераховую ті, що видаються мені найганебнішими, найшкідливішими і найдурнішими.

• пластик і окріп

  Всі давно знають про шкоду пластикових стаканчиків з чаєм чи кавою. Давненько їх не бачила. Але винахідливі українські баріста і їх гості придумали новий спосіб легкого і повільного отруєння - пхати у гарячі напої пластикові котейльні соломинки. Цей пластик точно не є термостійким. А про те, що з вами буде, якщо пити каву з побічними продуктами нагрівання пластику читайте тут.

• олія - друге життя

  НЕ НАГРІВАЙТЕ ОЛІЮ ДВІЧІ! Я знаю, хтось з Вас робить це! Не можна. Кожен зекономлений грам подарує вам канцерогени! А для тих, хто не робить такої дурниці - будьте обережні! У фастфудах  і недобросовісних кафе олію для фритюру змінюють нечасто. Моя порада - їжте менше смаженого:) А коли смажите - контролюйте температуру залежно від виду олії.

• суші в сумнівних місцях

  Знаю, знаю, дуже хочеться. І на дорогі альтернативи нема грошей. А якщо і є - то не факт, що там краще...Суші ідеально їсти на березі моря. В випадку неідеального обіду в центрі Львова - будьте готові одного разу знайти у своєму животі нових мешканців. Ну або просто пообніматись з керамічним приятелем.

• несезонні продукти

  Остання з критично важливих зауваг. Несезонні продукти дуже часто викликають отруєння. А смаку своїх вчасних братів не мають. Отже, сезонність - наше все - економія, спасіння від авітамінозу, смакота.

Наостанок мої занудні зауваження з приводу некритичних питань:)

• американо з молоком

  Мене таке знущання з кави ставить у глухий кут. Не любите міцної? Пийте американо чи альтернативу. Хочете з молоком - додайте його до еспресо, випийте капучіно, лате, флет вайт, врешті решт! НЕ РОЗБАВЛЯЙТЕ КАВУ ДВІЧІ! Це тупо. 

Про пасту, макарони, локшину і решту сімейства. 1.0

Отак жили ми всі в далекому й смачному дитинстві й їли макарони. Хтось їх любив, хтось не дуже. Я от не дуже. А потім, вже у дорослому (підлітковому) віці, звідкись з’явилося нове красиве слово – паста. І одразу якось і незрозуміло було – чи то просто слово нове з Європи  прибилося, чи то справді страва інакша… Насправді все складніше, ніж може здатись на перший погляд.

Про пасту

  Паста – це загальна назва усіх видів макаронних виробів, які існують в Італії. Далі могла б бути нудна історична довідка про походження назви, її значення і те де. Але ні. Не хочу перевантажувати вас зайвою і, насправді, остаточно не визначною інформацією. Одностайної думки вчених що до походження і назви пасти немає. З усіх розрізнених позицій виділю лише те, що Марко Поло в Італію пасту з Китаю не привозив – китайці та італійці споживають різні продукти. Значно більш вірогідно, що до країни паста потрапила завдяки арабам. Хоча її походження не має значення. Це продукт, який італійці змогли довести до досконалості й опоетизувати його прозаїчність, а ця повага дозволяє внести пасту в список національних надбань Італії.

  Від китайської локшини, українських галушок, пострадянських макарон та інших виробів з тіста, які для приготування варять у великій кількості води (щоправда, деякі види пасти лише запікають), паста відрізняється, насамперед, борошном. Воно неодмінно повинно бути з твердих сортів пшениці (дурум). Наступна відмінність – справжня паста завжди al dente – недоварена, прямо кажучи. І це дуже добре. Бо організм засвоює максимум корисного з борошна, а зайве виводить. І тому від пасти не товстіють. Ні, якщо ви зараз побігли за третьою порцією карбонари – мушу розчарувати – від неї вагу таки можна набрати. Тому якщо паста вам справді до смаку – обирайте овочеві соуси – песто, арабьята, норма, а от з вершковими і м’ясними будьте обережні, бо зайві кілограми не змусять себе чекати. І не переборщуйте з сиром – до 50 грамів на порцію більш ніж досить.

  Отже, головні відмінності пасти від решти сімейства макаронних виробів:

•             Тверді сорти пшениці
•             Готовність al dente тобто «на зубок» - ледь недоварена всередині
•            Соус – різноманіття вражає. Крім того, соус не виливають на пасту – її кладуть у посудину з соусом ще на плиті, щоб їх «подружити»: більшість видів пасти мають певні особливості форми лише для того, щоб вбирати певні види соусу
•            Італійці ніколи не литимуть у воду для варіння пасти олію – лише додають сіль. Хороша паста не злипається, її не можна промивати (зіпсуєте смак), а от олія не дозволить пасті ввібрати соус.

  Равіолі, лазанья, тортільйоні, каннелоні і навіть ньйокки теж паста. Хоча все це далеко не просто «макарони». Равіолі й тортільйоні – подібні на пельмені з різноманітними начинками та формами (форма може диктувати кардинально іншу назву). Але це теж паста саме через тісто з пшеницею твердих сортів. Каннелоні й лазанья – страви теж з начинкою, але запечені. Іноді попередньо відварені. Ньйокки – це взагалі щось на зразок наших галушок.

  Тобто підсумувати це все можна так. Паста – це вироби з борошна з твердих сортів пшениці та води й, іноді, яєць або яєчних жовтків, які варять у воді, або запікають. Головна деталь – паста завжди подається з соусом. І крапка.

  Сподіваюсь, що мені вдалось пояснити чому паста – це не просто макарони. Але чому східна локшина не макарони?...

 Далі буде.

Як збадьоритись без кави або інші допінги для кофеїнозалежних

Не кожен може (з тих чи інших причин) пити каву. Цей список для тих, хто не вживає каву взагалі або не хоче труїти свій організм неякісним, жахливо звареним зерном. Лише гарячі напої, бо ще таки доволі зимно. Без алкоголю і з тонізуючим ефектом.

А про каву я ще колись напишуJ

1        Чай

  Просто, звично, банально… А от і ні. Традиційний чай має велику кількість різновидів: білий, зелений, улун, жовтий, чорний, пуер… І це тільки традиційні китайські чаї, розрізнені за ферментацією (окисленням)! Всі вони містять кофеїн, але не всі так легко купити.

•           Бажаєте максимум чайного кофеїну (його ще називають теїном)? Купуйте білий чай. Але приготуйтесь, що доведеться викласти чималі гроші, й остерігайтесь підробок. Та якщо правильно заварити цей чай – ви отримаєте не лише бадьорість, а й неймовірний аромат і тонкий смак.
•           Зелений чай містить трохи менше кофеїну, але при неправильному заварюванні може гірчити – це означає, що чай задовго заварювали і туди потрапили надлишки кофеїну. Такий чай пити не надто корисно, бо що занадто - то нездорово, як і з кавою. Заварюйте зелений чай правильно!:)
•          І останній у цьому списку – чай чорний. З добавками і без, з різних країн, в різних формах і варіантах. Кофеїну містить небагато, але для чутливих до цієї речовини людей – прекрасний спосіб отримати свою краплину бадьорості.

  Ну і невелике але: який би чай ви не пили, робіть це правильно і розумно. Уникайте напоїв, які містять у складі щось синтетичне – ароматизатори, барвники. Лише натуральні добавки. Отоді й користі буде значно більше, ніж просто кофеїнова доза.

2           Какао і гарячий шоколад

Шоколад містить як кофеїн, так і теобромін – речовину подібну, але з більш м’якою дією. Гарячий шоколад готується з власне розтопленого шоколаду, який містить і какао порошок, і какао масло – корисний рослинний жир з какао бобів. А от какао готується лише з порошку з додаванням молока. Смак обох напоїв напряму залежить від сировини, яку ви використовуєте. Користь принесе лише напій з темного шоколаду з високим вмістом какао або якісного какао-порошку, який, на жаль,  в Україні купити не так і просто. Дякуючи теоброміну, ці напої - чудовий вибір для тих, кому важко спати після чашечки кави, але все ж хочеться збадьоритись.

3          Етнічні чаї

Це напої, які насправді не є чаєм, але традиційно мають таку назву. Їх є багато різновидів, але розглянемо лише ті, які мають тонізуючий ефект.

•           Мате

Дрібно нарізане листя парагвайського падубу, яке заварюється у спеціальній посудині – калабасі -  виготовленій з висушеного маленького гарбуза. Також для споживання мате використовують спеціальну фільтруючу трубочку – бомбілью. Мате містить багато кофеїну і відомий цілющими властивостями. Але для заварювання потрібно багато сухого чаю – він має бути гіркуватим.

•           Ройбуш

Чай з листя і шматочків гілочок африканського чагарника. При заварюванні добре переносить і кип’ятіння. Чудово тонізує. Житель ПАР Карл Преторіус придумав готувати ройбуш в кавоварці для еспрессо, що породило цілу низку напоїв на основі цього чаю – «червоний» капучіно, «червоний» лате. На відміну від чаю і кави, ройбуш не містить кофеїну, тому він може використовуватись як заміна цих напоїв для тих, кому він протипоказаний.

  Мій список суб’єктивний і не цілком повний. Хтось засинає від зеленого чаю, комусь бадьорість приносить приготований за власним рецептом масала-чай  або пунш. Але річ не втому. Головне, щоб кожен обрав для себе напій, який підходить саме йому. І пив його там, де інгредієнти максимально якісні, а руки щонайбільш вмілі. Навіть якщо це власна кухня, а бадьорість зранку вам дарує звичний чай з улюбленого горнятка.

Припиніть божевілля, або чому не варто спустошувати супермаркети у пошуках гречки

  Сьогодні довелось побувати у львівському «Метро», що на вул. Вашингтона, і пересвідчитись, що рівень паніки в українців зашкалює.

Сайт bit.ua відреагував статтею, про те, що можна купувати замість гречки і решти суперпопулярних товарів (http://bit.ua/2015/02/products/), а мені дуже хочеться написати, чому не варто купувати те, що розкуповують найбільше.

  1.Гречка

Насправді серйозних причин не купувати гречку немає. Вона довго зберігається, містить безліч корисних речовин та може бути використана в приготуванні багатьох страв. Але недоліком гречки є її ціна – саме ця крупа найчутливіше реагує на будь-які зміни в економіці країни. Крім того, поширеною вона є лише в країнах колишнього союзу – в решті світу її використовують тільки у вигляді борошна. То чи не варто просто переключитись з гречки на інші крупи? Корисними є майже усі каші: перлова, вівсяна, пшоняна, ячна. А ще можна купувати рис. Багато рису. Тим більше, що можна обрати з кількох видів, а користі буде не менше, ніж з гречки.

  2.Сіль

Це найдешевша спеція у світі. І її подорожчання має досягнути немовірних масштабів аби справді налякати споживача. Продукт першої необхідності? Так. Але не все так просто. Справа в тім, що сіль часто вже є у продуктах, які ми споживаємо. Крім того, якщо обмежити її вживання або виключити з раціону повністю – гірше не стане аж ніяк. Насправді неймовірного ажіотажу навколо солі я ще не помітила, але якщо якимось дивом вона зникне з полиць мого супермаркету, то  не надто засмучусь. Без солі прісно? Зазирніть у відділ приправ – там ще багато цікавого.

   3.Цукор

Цей пункт для мене значно сумніший. Буду відверта: солодке не те що люблю – я його обожнюю. І насправді, мені повна відсутність цукру загрожує хіба за вкрай важких умов – тато має якийсь особливий пунктик саме на цукор, тому вдома майже завжди його аж… мішок. Ось так. Але якщо уявити собі, що паніка небезпідставна і цукор, якщо не зникне, то неймовірно подорожчає, то вихід навіть простіший ніж у випадку з сіллю. Людина може жити без цукру. Легко й просто. Не вірите – маю подругу яка взагалі не вживає солодкого, можу попросити її про публічну лекцію. А для особливо стурбованих цукрозалежних – на прилавках повно солодощів (хай і недешевих), а ще завжди можна робити так, як було в часи до цукру – їсти мед. Менше, рідше, зате корисніше в сто разів.

  4. Олія

Знову начебто продукт першої необхідності. Чому начебто? Бо розмітають з полиць рафіновану олію. Просто тому, що бояться подорожчання. А насправді все просто – менше смаженого, більше свіжого, вареного, парового, тушкованого. Замість трьох літрів рафінованих соняшникових калорій – літр нерафінованої користі. Для тих, хто може собі дозволити – чудовий варіант купити олію оливкову. Чи взагалі будь-яку нерафіновану олію холодного віджиму. І ваші органи травлення вам подякують!

  5.  Борошно

Насправді страшна втрата лише для тих, хто багато готує. Крім того, розбирають борошно вищого гатунку, яке підходить далеко не для всіх страв, та ще й легко може бути замінене на інші види. А взагалі, сьогодні мені довелось зайти у фестівську крамничку «Два кроки», і там, як і в їхніх же «Братванках», борошна якого тільки немає: і горохове, і лляне, і житнє, і рисове… Словом, не зациклюйтесь, пробуйте щось нове.

   6.Макарони

Моє здивування досягло неймовірних масштабів, коли в соцмережах з’явились фото порожніх полиць, де колись були макарони. По-перше, в решті магазинів, крім «Ашану», макарони нікуди не зникали, а по-друге, ніколи не розуміла, як можна їсти це горе в таких кількостях. Правильні макарони з твердих сортів пшениці! А якщо їстимете багато неправильних – швидко наберете вагу. І жодної користі. Якщо ж з вашого улюбленого супермаркету зникли правильні макарони – в тій же «Братванці» є борошно з твердих сортів пшениці. Трохи часу, бажання і настрою – і українська паста, зроблена вашими ж руцями, готова.

А висновок такий.

Паніка і хаос, які захопили українських споживачів, не мають серйозних підстав. Ну купите ви ящик олії на 20 грн. дешевше, і що? Через місяць-другий все одно доведеться купувати дорожче. А купуючи ящик замість пляшки, ви провокуєте виробника й продавця підняти ціну, бо є попит. Купуйте так, як купували і раніше. А ще краще, подумайте про тих, кому треба більше, і візьміть одну пачку круп замість двох. А другу покладіть в візочок на АТО.

А навіть якщо деякі продукти, дякуючи не дуже чемним людям, зникнуть з продажу на певний час, то це лише привід відмовитись від них ненадовго і спробувати щось нове.

Час готувати. Або що робити, коли нічого робити не хочеться.

- Знаєш, чому я люблю готувати?- Чому?- Мені дуже приємно, що після дня повної невизначеності, повної  в буквальному розумінні слова, можна точно знати, що, якщо повернутися додому й додати жовтки в молоко з шоколадом, суміш загусне. Це таке полегшення.(діалог між Джулі та її чоловіком, фільм "Джулі і Джулія")

 Якщо навколо повний хаос, важко бути спокійним. Якщо хаос у твоїй голові - ще важче. В такі моменти варто видихнути і завантажити мозок та руки чимось простим і знайомим. Це може бути спорт, рукоділля, прибирання... Але найкращий варіант - приготування їжі. Адже ми отримуємо не лише заняття, що потребує концентрації уваги та фізичних зусиль, а й чудовий смачний результат, який додасть до заспокоєння ще й смачну складову.

 Власне, я завжди думала, що не вмію готувати, як і більшість людей навколо. Правда відкрилася після першої спроби приготувати щось за рецептом: ВИЯВИЛОСЯ, ЩО ГОТУВАТИ ВМІЮТЬ УСІ. Варто лише обрати рецепт і дотримуватися його. Просто кулінарія, як і будь-яка наука, має певні базові принципи, не порушуючи яких, неможливо зробити абсолютно несмачно. Свіжі продукти, гарний настрій, інтригуючий рецепт - і вуаля! Смачна страва у вас на столі.

 5 причин щоб почати готувати:

• це цікаво
• це смачно
• це дешевше, ніж у кафе та ресторанах
• це емоційно
• це чудовий подарунок близьким

 В будь-якій справі головне - настрій. Тому, якщо вам ніколи не доводилося готувати, раджу підготуватись до цього грунтовно: сходіть на найближчий ринок чи в хороший супермаркет по інгредієнти - продукти вас спровокують, ввімкніть гарну музику на кухні, одягніть красивий фартух, купіть деко для запікання чи сковороду... Будь-що, що здається вам необхідним. А ще подивіться гарний фільм або відео про те, як хтось красиво і легко готує. У фільмах, де їжа - центральна тема, завжди красиві і щасливі жінки, люблячі чоловіки і гори смачних страв. Якщо дивитись такий фільм нічим не смакуючи, то бажання готувати з'явиться швидше, ніж ви очікуєте:) Ну або принаймні бажання їсти:)))

Отже, два фільми і один мультик, які надихнуть вас приготувати якийсь шедевр:

• Джулі і Джулія - чарівна Меріл Стріп і багато французької кухні.
• Рататуй - мишеня, яке мало мрію, і знову багато французької кухні.
• Їсти, молитись, кохати - Джулія Робертс та Італія. І це все у першій частині, далі вже не про їжу:)

 Ну і наостанок - рецепт, непорушність і простота якого нагадують мені, що в цьому світі залишились стабільні речі.

  Панкейки 

Збити одне яйце, додати склянку молока і ще раз збити до однорідності. В іншій мисці змішати склянку борошна з чайною ложкою розпушувача, дрібкою солі та кількома столовими ложками цукру (за смаком). Можна додати какао. Борошно і какао краще просіяти. В борошно влити половину молочно-яєчної суміші і розмішати, долити решту і знову мішати, доки не стане однорідним. Можна додати в тісто трошки олії (приблизно столову ложку). Взяти цю повну миску щастя та сковорідку з антипригарним покриттям. Якщо візьмете інакшу, не гарантую результат. Виливати тісто ополоником на розпечену сковорідку і смажити, доки не з'являться дірочки-бульбашки. Перевернути і смажити ще кілька секунд. Повторити, доки миска щастя не спорожніє. Їсти з варенням, згущеним молоком, бананом, нутеллою. Якщо зовсім не додавати цукру, то з паштетом, плавленим сиром чи чим вам забажається.

  Смачного!:)